Александер Фредро увійшов у світову
культуру як основоположник
польської комедії і літературної
мови. Дитинство провів у селі
Бенькова Вишня (тепер с. Вишня).

Отримав виключно домашню освіту. У
16 років пішов добровольцем у
військове з’єднання Юзефа
Понятовського, яке стало на бік
Наполеона в надії, що з допомогою
французів відвоює незалежність
Польщі. У 1812-му Фредро брав участь
в Бородинській битві, був у палаючій
Москві. В 1814-му покидає військову
службу в чині капітана і їде до
Відня. Згадки про юність і воєнні
походи записав у мемуарах «Три по
три» 1845-го.
У Відні на одному з балів йому дуже
сподобалася молода дружина одного
з найбагатших галицьких магнатів
Станіслава Скарбека - 16-річна
Софія. Після повернення з Відня до
Вишні між Софією Скарбек і Фредром
зав’язався роман, що тривав 10 років.
Софія домоглася розлучення за
згодою самого Папи і за згодою
чоловіка, графа Скарбека, і в 1828-
му стала дружиною Фредра. У 1822-
му батько Олександра, Яцек,
одержав титул графа. У 1829-му у
Фредра народжується син Ян
Олександр — теж майбутній
комедіограф.
В 1835-му Фредро споруджує новий
палац у Вишні для своєї дружини. У
1837-му народжується дочка Софія -
мати митрополита Андрея. Фредро
старався дати дітям хорошу освіту.
Вчителем малювання у дітей був
відомий чеський художник Юзеф
Свобода. Софія гарно малювала і теж
стала художницею та письменницею.
Фредро брав активну участь у житті
країни, був депутатом Сейму. У 1876-
му Фредро помирає. Його прах - у
костелі Рудок.
Після себе Фредро залишив велику
творчу спадщину - комедії, п’єси,
прозу. Найвідоміші п’єси - «Дами і
гусари», «Пан Йовальський»,
«Помста», «Дівочі обіцянки»,
«Чоловік і дружина». Вони принесли
Фредру славу «польського
Мольєра». Ім’я Фредра носить
вулиця у Львові. Колись був і
пам’ятник у Львові (там, де тепер
пам’ятник Грушевському), але після
ІІ Світової пам’ятник Фредру
перевезли до Вроцлава.
Впродовж 1840-х створюється
ландшафт парку — насаджено
дерева, викопано ставки, в яких
плавали білі лебеді. Тут було до
300 видів дерев - від липи до
тюльпанового і коркового дерев,
якими можна помилуватись досі. Сам
палац нараховує понад 15 кімнат,
три входи і підвал. В кімнатах
колись були п’єци з позолотою,
стелі вкриті ліпниною. Перший і
другий поверх з’єднують сходи,
зроблені з червоного дерева.
Великий вклад в розбудову палацу
вніс син Ян, який наказав викопати
артезіанський колодязь — напитися з
нього води можна досі. В
господарській будівлі жили і
працювали кухарі, покоївки. Біля
палацу була конюшня. Площа усієї
території маєтку з парком і ставками
становила колись близько 40 га.